1. Словник української мови у 20 томах

обкипілий

ОБКИПІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до обкипі́ти.

На широких зрізах обкипілої живицею деревини чорніли маркіровочні штампи брянського лісництва (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обкипілий — обкипі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обкипілий — [обкиеп’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. обкипілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обкипіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обкипілий — ОБКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обкипі́ти. На широких зрізах обкипілої живицею деревини чорніли маркіровочні штампи брянського лісництва (Мушк., Чорний хліб, 1960, 179). Словник української мови в 11 томах