обкипілий
обкипі́лий
[обкиеп’ілией]
м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обкипілий — обкипі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обкипілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обкипіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обкипілий — ОБКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обкипі́ти. На широких зрізах обкипілої живицею деревини чорніли маркіровочні штампи брянського лісництва (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
- обкипілий — ОБКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обкипі́ти. На широких зрізах обкипілої живицею деревини чорніли маркіровочні штампи брянського лісництва (Мушк., Чорний хліб, 1960, 179). Словник української мови в 11 томах