обладунок
ОБЛАДУ́НОК, нку, ч.
1. Бойове спорядження воїна в давнину.
Тут висіла зброя й обладунок перших київських воєвод – залізний .. шолом .. щит і топір (С. Скляренко).
2. перен. Будь-яке спорядження взагалі.
Хто-хто, а син знав, що добра половина цих обладунків в звичайний час зосталася б лежати вдома, бо нічого зайвого чабан не візьме в таку спеку (О. Гончар);
Він мав налагодити весь свій водолазний обладунок і забезпечити безвідмовну дію всіх його частин (А. Головко);
Це – знімок космонавта Павла Романовича .. Вид незвичайний: чоловік у льотних обладунках, розплатав руки і пливе під стелю корабля (з газ.);
Хлопці вже були у своєму обладунку: високогірних черевиках, кішках, штормівках (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обладунок — обладу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- обладунок — -нку, ч. Бойове спорядження воїна в давнину. || розм. Будь-яке спорядження взагалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обладунок — ОБЛА́ДНАННЯ (сукупність предметів, механізмів, приладів, пристроїв і т. ін., необхідних для чого-небудь), УСТАТКУВА́ННЯ, ОСНА́ЩЕННЯ, СПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОБЛАДУ́НОК розм., ОБЛА́ДА рідше, ОБЛА́ДНУВАННЯ рідше. Словник синонімів української мови
- обладунок — ОБЛАДУ́НОК, нку, ч. Бойове спорядження воїна в давнину. Тут висіла зброя й обладунок перших київських воєвод — залізний.. шолом.., його [Кия] щит і топір (Скл., Святослав, 1959, 34); // розм. Будь-яке спорядження взагалі. Словник української мови в 11 томах