1. Словник української мови в 11 томах

обладунок

ОБЛАДУ́НОК, нку, ч. Бойове спорядження воїна в давнину.

Тут висіла зброя й обладунок перших київських воєвод — залізний.. шолом.., його [Кия] щит і топір (Скл., Святослав, 1959, 34);

// розм. Будь-яке спорядження взагалі.

Хто-хто, а син знав, що добра половина цих обладунків в звичайний час зосталася б лежати вдома, бо нічого зайвого чабан не візьме в таку спеку (Гончар, Тронка, 1963, 5);

Він мав налагодити весь свій водолазний обладунок і забезпечити безвідмовну дію всіх його частин (Голов., Тополя.., 1965, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обладунок — обладу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обладунок — -нку, ч. Бойове спорядження воїна в давнину. || розм. Будь-яке спорядження взагалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обладунок — ОБЛАДУ́НОК, нку, ч. 1. Бойове спорядження воїна в давнину. Тут висіла зброя й обладунок перших київських воєвод – залізний .. шолом .. щит і топір (С. Скляренко). 2. перен. Будь-яке спорядження взагалі. Словник української мови у 20 томах
  4. обладунок — ОБЛА́ДНАННЯ (сукупність предметів, механізмів, приладів, пристроїв і т. ін., необхідних для чого-небудь), УСТАТКУВА́ННЯ, ОСНА́ЩЕННЯ, СПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОБЛАДУ́НОК розм., ОБЛА́ДА рідше, ОБЛА́ДНУВАННЯ рідше. Словник синонімів української мови