облачатися
ОБЛАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБЛАЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., заст.
1. уроч., жарт. Одягати на себе що-небудь; одягатися, наряджатися.
Снилися [Сеспелеві] оптимістичні .. сни. То він кидався у відчайдушні штикові атаки, то.., відчувши в собі силу неймовірну, облачався у старовинні богатирські лати (Ю. Збанацький);
Платон Зубов зустрів військового суддю люб'язно, хоч і не потрудився облачитися як слід, а прийняв гостя просто в негліже (С. Добровольський).
2. Надівати на себе церковний одяг для відправлення служби (про служителя культу).
Зграйка спасенниць вже чекала [попа] біля церковних дверей, .. і отець Януарій, облачаючись до богослуження, на всяк випадок спитав Ілька: – Скільки зібрав, небоже [грошей]? (Ю. Мельничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- облачатися — облача́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- облачатися — Одягати на себе богослужбовий одяг Словник церковно-обрядової термінології
- облачатися — -аюся, -аєшся, недок., облачитися, -чуся, -чишся, док., заст. 1》 уроч., ірон. Одягати на себе що-небудь; одягатися, наряджатися. 2》 Надівати на себе церковний одяг для здійснення відправи (про служителя культу). Великий тлумачний словник сучасної мови
- облачатися — ОБЛАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБЛАЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., заст. 1. уроч., ірон. Одягати на себе що-небудь; одягатися, наряджатися. Снилися [Сеспелеві] оптимістичні.. сни. То він кидався у відчайдушні штикові атаки, то.. Словник української мови в 11 томах
- облачатися — ОДЯГА́ТИСЯ у що і без додатка (покривати себе яким-небудь одягом), УБИРА́ТИСЯ (ВБИРА́ТИСЯ), ВДЯГА́ТИСЯ (УДЯГА́ТИСЯ), ОДЯГА́ТИ, ОДІВА́ТИСЯ розм., ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИСЯ розм., РЯДИ́ТИСЯ ірон., ОБЛАЧА́ТИСЯ заст. Словник синонімів української мови