облипати

ОБЛИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛИ́ПНУТИ, ну, неш, док.

1. чим. Покриватися з усіх боків чим-небудь липким, клейким.

Обітріть її губи: грязюкою Покалялись, облипли вони (П. Грабовський);

Я відбувся тим, що права моя нога геть вище колін облипла грязюкою (Олесь Досвітній).

2. кого, що і без дод. Покриваючи собою, приставати, прилипати до кого-, чого-небудь.

Малуші здалося, що потрапила вона в якесь павутиння, хоче його порвати, скидає з себе, а воно облипає, обсотує її все міцніше й міцніше (С. Скляренко).

3. кого, що, на кому – чому, перен. Щільно облягати, обтягати (про одяг).

Офіцер .. чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках, які щільно облипали сухощаві руки (Григорій Тютюнник);

// Прилипаючи до когось, чогось, охоплювати собою кого-, що-небудь.

Дівоча постать нечутно шаснула до Лукії в садок .. у мокрій, що аж тіло облипала, одежі (О. Гончар);

Мокрий увесь [Сашко], так на ньому й облипла одежа (А. Головко);

Білизна закривавлена облипла на мені (В. Сосюра);

Мокра .. сорочка облипла його могутнє тіло (М. Коцюбинський).

4. кого, що, перен., розм. Насівши великою масою, покривати собою поверхню чого-небудь (про комах, птахів); обсідати.

Облипала [мошкара] напружені обличчя, нахабно лізла в очі (О. Гончар);

Та не кружать вже [круки], не грають – Спочивають, Всі дороги попід гори Облипають (П. Усенко);

Денце макітри облипли мухи (М. Коцюбинський);

// чим. Покриватися (великою масою комах, птахів).

Верх її [арки] ґавами густо облип! (С. Олійник).

5. кого, що, перен., розм. Щільно обступати з усіх боків; оточувати.

Юрмилися навколо козаки, облипали кобзаря (З. Тулуб).

6. що, перен., розм. Густо розміщуючись, покривати собою дерева, кущі (про цвіт, плоди).

Ягоди облипали гілля;

// чим. Рясно покриватися (плодами).

Кущі винограду облипли блідо-зеленими кетягами (М. Коцюбинський).