облипати

ОБЛИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛИ́ПНУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Покриватися з усіх боків чим-небудь липким, клейким.

Обітріть її губи: грязюкою Покалялись, облипли вони (Граб., І, 1959, 471);

Я відбувся тим, що права моя нога геть вище колін облипла грязюкою (Досв., Вибр., 1959, 64).

2. перех. Покриваючи собою, приставати, прилипати до кого-, чого-небудь.

Розмоклий чорнозем облипав колеса (Бойч., Молодість, 1949, 200);

Малуші здалося, що потрапила вона в якесь павутиння, хоче його порвати, скидає з себе, а воно облипає, обсотує її все міцніше й міцніше (Скл., Святослав, 1959, 108).

3. перех., перен. Щільно облягати, обтягувати (про одяг).

Офіцер.. чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках, які щільно облипали сухощаві руки (Тют., Вир, 1964, 407);

// Прилипаючи до когось, чогось, охоплювати собою кого-, що-небудь.

Дівоча постать нечутно шаснула до Лукії в садок.. у мокрій, що аж тіло облипала, одежі (Гончар, Тронка, 1963, 226);

Мокрий увесь [Сашко], так на ньому й облипла одежа (Головко, І, 1957, 350);

Білизна закривавлена облипла на мені (Сос., І, 1957, 122);

Мокра.. сорочка облипла його могутнє тіло (Коцюб., І, 1955, 232).

4. перех., перен., розм. Насідаючи великою масою, покривати собою поверхню чого-небудь (про комах, птахів).

Облипала [мошкара] напружені обличчя [бійців], нахабно лізла в очі (Гончар, III, 1959, 440);

Та не кружать вже [чорні круки], не грають — Спочивають, Всі дороги попід гори Облипають (Ус., Дорогами.., 1951, 148);

Денце макітри облипли мухи (Коцюб., II, 1955, 237);

// неперех., чим. Покриватися великою масою (комах, птахів).

Верх її [арки] гавами густо облип! (С. Ол., Вибр., 1959, 270).

5. перех., перен., розм. Густо обступати з усіх боків; оточувати.

Юрмилися навколо козаки, облипали кобзаря (Тулуб, Людолови, І, 1957, 469).

6. перех., перен., розм. Рясно рости, покривати собою дерева, кущі (про плоди).

Ягоди облипали гілля;

// неперех., чим. Рясно покриватися (плодами).

Кущі винограду облипли блідо-зеленими кетягами (Коцюб., І, 1955, 245).