1. Словник української мови в 11 томах

облиплий

ОБЛИ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обли́пнути.

Колона, минувши смугу трясовин та чаклаків, зморена, облипла багнюкою, видобулась.. знову на тривке, загускле дно (Гончар, II, 1959, 418);

Лоно високе — видавалось з-під міцно облиплого плаття (Мирний, IV, 1955, 139);

Облипла спітніла сорочка не ховала від людського зору Ахметового сучкуватого тіла (Ле, Міжгір’я, 1953, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облиплий — обли́плий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. облиплий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до облипнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. облиплий — ОБЛИ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обли́пнути. Колона, минувши смугу трясовин.., зморена, облипла багнюкою, видобулась .. знову на тривке, загускле дно (О. Гончар); Лоно високе – видавалось з-під міцно облиплого плаття (Панас Мирний); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах