1. Словник української мови у 20 томах

облуд

ОБЛУ́Д, а, ч., заст.

Злий дух.

* Образно. Ілиш Юр ходив облудом, ніким не любимий, нікому не потрібний (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облуд — -а, ч., міф. Назва злого духа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. облуд — Облуд, -да м. Названіе злого духа. Чуб. І. 191. Словник української мови Грінченка