обмерзати

ОБМЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕ́РЗТИ, ОБМЕ́РЗНУТИ, ну, неш, док.

1. Покриватися зверху, з країв льодом, інеєм.

Кораблі обмерзають кригою, збільшується опір, вони втрачають швидкість (В. Кучер);

Літак обмерзав з небаченою швидкістю. Крила стали вкриватися горбастим шаром молочно-білого льоду (з газ.);

В горах зима забитна, а він у холод, в лиху годину, увесь обмерзне.., – їде до роботи в ліс (С. Чорнобривець);

* Образно. Очі Івана блиснули двома краплинками непевної надії, яка не раз то охоплювала його теплою повінню, то кригою обмерзала навколо серця (М. Стельмах).

2. розм., рідко. Дуже мерзнути; клякнути, дубіти на морозі.

Як прийде марець, то обмерзне старцю палець (Номис).