обмерзати
ОБМЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕ́РЗТИ і ОБМЕ́РЗНУТИ, ну, неш, док.
1. Покриватися зверху, з країв кригою, інеєм.
Кораблі обмерзають кригою, збільшується опір, вони втрачають швидкість (Кучер, Чорноморці, 1956, 403);
Літак обмерзав з небаченою швидкістю. Крила стали вкриватися горбастим шаром молочно-білого льоду (Веч. Київ, 17.VI 1957, 4);
В горах зима забитна, а він у холод, в лиху годину, увесь обмерзне.., — їде до роботи в ліс (Чорн., Визволення, 1949, 13);
*Образно. Очі Івана блиснули двома краплинками непевної надії, яка не раз то охоплювала його теплою повінню, то кригою обмерзала навколо серця (Стельмах, І, 1962, 21).
2. розм., рідко. Дуже мерзнути; клякнути, дубіти на морозі.
Як прийде марець, то обмерзне старцю палець (Номис, 1864, № 413).
Значення в інших словниках
- обмерзати — обмерза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обмерзати — -аю, -аєш, недок., обмерзти і обмерзнути, -ну, -неш, док. 1》 Покриватися зверху, з країв кригою, інеєм. 2》 розм., рідко. Дуже мерзнути; клякнути, дубіти на морозі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмерзати — ОБМЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕ́РЗТИ, ОБМЕ́РЗНУТИ, ну, неш, док. 1. Покриватися зверху, з країв льодом, інеєм. Кораблі обмерзають кригою, збільшується опір, вони втрачають швидкість (В. Кучер); Літак обмерзав з небаченою швидкістю. Словник української мови у 20 томах