обмерзлий
ОБМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обме́рзти, обме́рзнути.
Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців (Гончар, III, 1959, 231);
Тверді тополі серед площ Обмерзлим віттям глухо деренчать (Бажан, Роки, 1957, 269);
Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Мирний, III, 1954, 398).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмерзлий — обме́рзлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обмерзлий — [обмерзлией] м. (на) -злому/ -з'л'ім, мн. -з'л'і Орфоепічний словник української мови
- обмерзлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обмерзти, обмерзнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмерзлий — Змерзлий, надмерзлий, намерзлий, примерзлий, промерзлий, умерзлий Словник чужослів Павло Штепа
- обмерзлий — ОБМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обме́рзти. Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців (О. Гончар); Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Панас Мирний); // у знач. прикм. Тверді тополі серед площ Обмерзлим віттям глухо деренчать (М. Бажан). Словник української мови у 20 томах