1. Словник української мови у 20 томах

обмерзлий

ОБМЕ́РЗЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до обме́рзти.

Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців (О. Гончар);

Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Панас Мирний);

// у знач. прикм.

Тверді тополі серед площ Обмерзлим віттям глухо деренчать (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмерзлий — обме́рзлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обмерзлий — [обмерзлией] м. (на) -злому/ -з'л'ім, мн. -з'л'і Орфоепічний словник української мови
  3. обмерзлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обмерзти, обмерзнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обмерзлий — Змерзлий, надмерзлий, намерзлий, примерзлий, промерзлий, умерзлий Словник чужослів Павло Штепа
  5. обмерзлий — ОБМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обме́рзти, обме́рзнути. Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців (Гончар, III, 1959, 231); Тверді тополі серед площ Обмерзлим віттям глухо деренчать (Бажан, Роки, 1957, 269); Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Мирний, III, 1954, 398). Словник української мови в 11 томах