обмиватися

ОБМИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБМИ́ТИСЯ, ми́юся, ми́єшся, док.

1. Змивати з себе бруд, пил і т. ін.; обмивати себе.

В мовчанні перепливали вони на конях через Дніпро й Почайну, виходили на берег, обмивались у теплій принадній воді (С. Скляренко);

– Хоч би мене й сажею помазав [урядник], то я обмиюся та й однакий (Л. Мартович);

Гнат обмився та переодягнувся й зайшов до кімнати (С. Чорнобривець);

// Під дією води очищатися від бруду, пилу і т. ін.

Малашка мила руки, але руки в тісті не швидко обмивались (І. Нечуй-Левицький);

// Освіжатися дощем, росою (про траву, дерева і т. ін.).

Подерте листя з дерев, збита трава й поламані квіти ніби обмилися свіжою водою (Н. Кобринська).

2. Схо́дити, зникати від миття.

Кінці пальців у Чубчика були коричневі – він сьогодні ремонтував парту і фарба ще не обмилась (О. Донченко).

3. тільки недок. Пас. до обмива́ти.

І валялося тіло козацьке біле у відкритому степу, обвівалося вітром, обмивалося дощем – звір його не чіпав, птиця не клювала, тому що воно було заражено ядом чуми (з легенди).