обмивати

ОБМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., кого, що.

1. Мити кругом, з усіх боків; обполіскувати.

[Долорес:] Гляділа я його, носила воду опівночі і рани обмивала, і гоїла, і вигоїла (Леся Українка);

Наче дитину, обмивав [Митько] теля теплою водою з милом (О. Донченко);

Вона підвелась, поставила вечерю на припічку, обмила ложку й миску та й полізла на піч спати... (Панас Мирний);

// Виконувати обмивання (у 2 знач.).

Жінки покійника обмили, Нове обрання наложили, Запхнули за щоку п'ятак (І. Котляревський);

Я все думаю про той світ .. Там, матусю, далеко краще, ніж тут. Недурно мертвих обмивають. Там усе чисте та свіже? (Л. Яновська);

Фельдшер поклав руку на лоба [Кості], на серце цьому і сказав: – Готов... Можете обмивати (В. Винниченко);

// Освіжати, змочуючи з усіх боків (про дощ, хвилі і т. ін.).

Море, грай! Білий замок обмивай (А. Кримський);

Вдарила ж хлюща, рослину обмила, – Й буря, затихнувши, дальш полетіла... (Я. Щоголів);

// що. Змивати, знімати що-небудь з якоїсь поверхні.

Море обмивало мій бруд і пил, коли я сторч головою летів із пристані (Ю. Яновський);

– Повели тих, а тебе ні. Давиде, що вони з тобою надумали? .. З-за дверей сказав: – Сю ніч [уб'ють]! Бо обмивали кров оце перед вечором (А. Головко);

Ще гаразд не обмила [Мелашка] тіста на руках, обтерла їх сяк-так рушником і кинулась вимішувати лемішку (І. Нечуй-Левицький).

2. тільки недок., що. Оточувати соїми водами (про море, річку тощо); омивати.

[Юпітер:] Нині ж належить мені геть знищити людське насіння Всюди, де тільки Нерей обмиває земні суходоли (М. Зеров);

Море не тільки обмиває наше місто, воно в душі у кожного (із журн.).

3. кого, розм. Тримати кого-небудь у чистоті, регулярно миючи його, перучи йому білизну, одяг тощо.

Вона їх обмива, .. зодяга і ніколи ж то не втомиться, .. і усяка робота на діточок їй не важка (Г. Квітка-Основ'яненко);

Найстарша Настя стала для дівчаток нянькою і матір'ю: білизну пере їм, обшиває, обмиває (І. Волошин);

– Поки я сам жив, поти бідував. Ти, моя хазяйко, мене обшила й обмила (І. Нечуй-Левицький).

4. перен., розм. Випивкою відзначати яку-небудь подію.

В хаті цієї ночі ішло гульбище – офіцери обмивали чин, щойно одержаний одним із їхньої компанії (О. Гончар);

Учора приймали гостей. Мотоцикл обмивали (В. Дрозд).

◇ (1) Обми́ти слі́зоньками (д) див. облива́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me