1. Словник української мови в 11 томах

обмивати

ОБМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Мити кругом, з усіх боків; обполіскувати.

[Долорес:] Гляділа я його, носила воду опівночі і рани обмивала, і гоїла, і вигоїла (Л. Укр., III, 1952, 335);

Наче дитину, обмивав [Митько] теля теплою водою з милом (Донч., VI, 1957, 144);

Вона підвелась, поставила вечерю на припічку, обмила ложку й миску та й полізла на піч спати… (Мирний, І, 1949, 346);

// Освіжати, змочуючи з усіх боків (про дощ, хвилі і т. ін.).

Море, грай! Білий замок обмивай (Крим., Вибр., 1965, 66);

Вдарила ж хлюща, рослину обмила, — Й буря, затихнувши, дальш полетіла… (Щог., Поезії, 1958, 305);

// Змивати, знімати що-небудь з якоїсь поверхні.

Море обмивало мій бруд і пил, коли я сторч головою летів із пристані (Ю. Янов., II, 1958, 101);

— Повели тих, а тебе ні. Давиде, що вони з тобою надумали? ..З-за дверей сказав: — Сю ніч [уб’ють]! Бо обмивали кров оце перед вечором (Головко, II, 1957, 174);

Ще гаразд не обмила [Мелашка] тіста на руках, обтерла їх сяк-так рушником і кинулась вимішувати лемішку (Н.-Лев., II, 1956, 324).

2. розм. Тримати кого-небудь у чистоті, регулярно миючи його, перучи йому білизну, одяг.

Вона їх [дітей] обмива, .. зодяга і ніколи ж то не втомиться, .. і усяка робота на діточок їй не важка (Кв.-Осн., II, 1956, 421);

Найстарша Настя стала для дівчаток нянькою і матір’ю: білизну пере їм, обшиває, обмиває (Вол., Наддн. висоти, 1953, 47);

— Поки я сам жив, поти бідував. Ти, моя хазяйко, мене обшила й обмила (Н.-Лев., І, 1956, 159).

3. перен., розм. Випивкою відзначати яку-небудь подію.

В хаті цієї ночі ішло гульбище — офіцери обмивали чин, щойно одержаний одним із їхньої компанії (Гончар, II, 1959, 346).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмивати — обмива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обмивати — ОБМИВАТИ – ОМИВАТИ Обмивати. 1. Мити кругом, з усіх боків, а також переносно. 2. розм. Тримати когось у чистоті, регулярно миючи: обмивати дітей. Омивати. 1. Те саме, що обмивати 1. Відчиню хатні двері, і мене так і омиє мамусина ласкава посмішка (А. Літературне слововживання
  3. обмивати — Обполіскувати; (бруд) змивати; (- дощ) відсвіжати, окропляти; (сім'ю) обпирати, мити; (свято) СОВ. окропляти, збризкувати, випивати з нагоди. Словник синонімів Караванського
  4. обмивати — Здійснювати обмивання Словник церковно-обрядової термінології
  5. обмивати — -аю, -аєш, недок., обмити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Мити кругом, з усіх боків; обполіскувати. || Освіжати, змочуючи з усіх боків (про дощ, хвилі і т. ін.). || Змивати, знімати що-небудь з якоїсь поверхні. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обмивати — Вимивати, вимити, повимивати, змивати, змити, позмивати, омивати, омити, поомивати, повмивати, повмити, перемивати, перемити, поперемивати, умивати, умити, повмивати Словник чужослів Павло Штепа
  7. обмивати — ОБМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., кого, що. 1. Мити кругом, з усіх боків; обполіскувати. [Долорес:] Гляділа я його, носила воду опівночі і рани обмивала, і гоїла, і вигоїла (Леся Українка); Наче дитину... Словник української мови у 20 томах
  8. обмивати — Аю, -аєш, недок., обмити, -ию, -иєш, док. Відзначати, святкувати якусь подію (частіше — з випивкою). Сьогодні йдем обмивати мій паспорт! Словник сучасного українського сленгу
  9. обмивати — облива́ти (рідше обмива́ти) / обли́ти (рідше обми́ти) (гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми) що, рідше кого. Плакати над ким-, чим-небудь; через щось. — Припала я до ніг того пана, цілую їх та обливаю слізьми. Фразеологічний словник української мови
  10. обмивати — ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  11. обмивати — Обмива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. обмити, -мию, -єш, гл. Обмывать, обмыть. Узяв чобіт, пішов обмивать до ставка. Рудч. Ск. І. 67. Значить еще: мыть, обмывать кого либо постоянно, обмыть. Треба (діти) й обіпрать, треба й обчесать, треба й обмивать. Мил. 222. Словник української мови Грінченка