обминати

ОБМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. кого, що. Звертати з прямого шляху, минаючи, залишаючи збоку кого-, що-небудь; обходити, об'їжджати.

Лодії [човни] .. круто завернули, обминаючи сліпучо-жовту косу (С. Скляренко);

Микула не підходив до наметів, обминув їх і пішов у діброву (О. Маковей);

Семен повернув убік, щоб обминути бандитську засідку (Л. Смілянський);

* Образно. Щаслива була Тухольщина, бо досі якось обминали її неситі очі князів і бояр (І. Франко);

Здавалось, що війна зовсім обминула цей тихий .. закуток чеської землі (О. Гончар);

// Йдучи, їдучи, випереджати кого-, що-небудь.

Дорогою його обминали підводи. Він не просив, щоб підвезли (Ю. Збанацький);

[Стеха:] Він скоро повинен бути: чула я сама, як розказував якийсь прохожий чоловік, що обминув Андрія по цей бік Миргорода (М. Кропивницький);

// перен. Не зачіпати, не впливати на кого-небудь своїм змістом, спрямуванням і т. ін. (про розмову, певну справу і т. ін.).

Балаканина Євецького начебто зовсім обминала Сергія (Ю. Шовкопляс).

2. кого, що, перен. Утримуватися, ухилятися від стосунків, розмов, зустрічей і т. ін. з ким-небудь.

Хоцінський знав, що сім дочок сиділо на шиї в о. Хведора і богослови вже навіть обминали старших дочок (І. Нечуй-Левицький);

Наїжджих пожильців уникала [Лукина], і вони обминали її (І. Волошин);

// Уникаючи контактів з ким-небудь, виявляти зневагу до нього, нехтувати ним.

Владарі високих почуттів і моралі нехтували ним, зневажали і обминали (Н. Рибак);

Тодоска не розібрала, що сказав парубок, але зла фарба спалахнула на її пещених щоках уже від того, що близнята обминули її, мов сміття (М. Стельмах);

// Не бувати де-небудь, не заходити кудись, до когось.

Люди дивилися на нього, як на заповітреного, обминали його склеп [магазин] (І. Франко);

– Я думаю, що слід би до тітки найперше [поїхати]: вона .. може образитись, коли її обминемо (Леся Українка).

3. що, перен. Уникати чого-небудь, утримуватися від чогось (у розмові, письмовому викладі і т. ін.).

Обминаючи гострі моменти, Кривуля щиро каявся за нічну пригоду в млині і вихваляв сміливість Мотори (І. Кириленко);

Будь-що-будь, він вирішив сказати те, що всі ці дні обережно обминав (Н. Рибак);

Кожен із нас на свій розсуд може змінювати, перекроювати мову, обминаючи одні слова й запроваджуючи інші (з наук.-попул. літ.);

// Навмисне ухилятися від чого-небудь.

Він добре помітив, як Глоба обминає попередню розмову, і гість йому не сподобався (В. Собко);

Про зустріч з інженером Синявіним думав [Мухтаров] тільки, що поговорити з ним треба, обминути цієї зустрічі не можна (Іван Ле);

// Залишати поза увагою.

Обминаючи .. недовершені схематично-декларативні вірші, .. нашій молодій поезії є чому вчитися в видатного українського поета (А. Малишко);

Олена .. все своє перебування у рідних почала змальовувати комічними фарбами. Не обминула й сватання (Ірина Вільде).

4. кого. Пропускати кого-небудь при дії, яка поширюється на інших; обділяти.

Вона своїх дітей жалувала, давала їм гостинці, а мене все обминала (І. Нечуй-Левицький);

Крилатого дружка ми ніколи не обминали. Частували самим смачненьким шматочком (О. Ковінька);

Сподіваюся, що при зайвому часі Ви й надалі не обминете мене своїми звістками (Панас Мирний);

І тільки тоді, коли обминули його, покривдили й забули винагородити – пригадав боярин, що є на світі Литва (З. Тулуб).

◇ (1) Обмина́ти го́стрі кути́:

а) уникати суперечок, проблемних питань, принципового вирішення чого-небудь; нічого не чинити всупереч комусь.

– Ти цупко тримаєшся за рятівне коло, на якому начертано: “Не псувати стосунки, дотримуватись зі всіма згоди,.. обминати гострі кути...” (Н. Рибак);

Я не кажу ні “так”, ні “ні”. Я обминаю гострі кути, я уникаю темряви – й тіней (В. Домонтович);

б) який не спирається на принциповість, на істинність (про що-небудь).

Напівправда, яка соромливо обминає гострі кути, .. заважає нашому рухові вперед (з газ.);

(2) Обмина́ти (обхо́дити, оббіга́ти і т. ін.) / обмину́ти (обійти́, оббі́гти і т. ін.) деся́тою доро́гою (ву́лицею):

а) (кого) уникати зустрічі або будь-яких контактів з ким-небудь.

Воно [обличчя] стало недобре, лихе, наче жінка побачила перед собою найзапеклішого ворога, якого збиралась обминати десятою дорогою (Є. Гуцало);

Про те, що він лакуза, знали всі, а тому гидували з ним стрічатися і завжди обминали десятою дорогою (В. Нестайко);

– Чого ти мене десятою дорогою обходиш? – запитав Тимко (Григорій Тютюнник);

– Обходь лишень ти Уласа десятою вулицею й не говори до його [до нього] (І. Нечуй-Левицький);

– Бридке дівча, ота Харитя.. Обминайте її десятою дорогою (М. Чабанівський);

– Батюшка Софроній?! Тато ж його не любили, десятою дорогою обходили (В. Речмедін);

– Кожний вам скаже, що то хата .. злодія, якого сам батько одцурався, а добрі люди десятою вулицею обминають (В. Винниченко);

– Коли б же то знаття! Десятою дорогою обминула б тебе, .. знівечив усе моє життя (І. Цюпа);

б) (що) всіляко ігнорувати що-небудь, уникати чого-небудь.

Він радить, які книжки читати, а які обминати десятою дорогою (Є. Гуцало);

Коли б знав чоловік, що доля готує йому через якийсь проміжок часу, тоді б десятою дорогою обминав непевні стежки (М. Стельмах);

Вони жили мирно, в конфлікти не дуже встрявали, всілякі жаховиська обходили десятою дорогою (В. Большак);

в) (що) не бувати де-небудь, не заходити або навмисне не заїздити кудись.

З того часу ресторани обминав десятою дорогою (Я. Гримайло);

Джеря обходив панський двір десятою вулицею (І. Нечуй-Левицький);

Якби не безвихідь, то обминув би сестрину лісничівку десятою дорогою (П. Загребельний);

Уже з місяць Семен Федорович Коляда десятою дорогою обходив Маланчину хату (М. Зарудний);

Я обійшов свій рідний завод десятою вулицею (Ю. Яновський);

Думав [Микола] над одним – як виявити отого мерзотника та провчити так, щоб до нових віників пам'ятав та десятою дорогою обходив (Ю. Збанацький);

– Установу нашу обходять десятою дорогою лише люди нечесні (П. Кочура);

г) не охоплювати кого-небудь (про стан, почуття і т. ін.).

Спорожніла, прищухла Семенютина хата, проте сон і спокій обминали її десятою дорогою (І. Головченко і О. Мусієнко).

ОБМИНА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ОБІМ'Я́ТИ і рідко ОБМ'Я́ТИ, обімну́, обімне́ш, док., що.

1. Приминаючи щось, надавати йому потрібної форми, ущільнювати і т. ін.

Після вимішування тісто ставлять на 1,5 –2 год. в тепле місце для бродіння, під час якого двічі або тричі його обминають (з наук.-попул. літ.);

Волинець сів, обм'яв навколо себе сіно і заговорив (З. Тулуб).

2. Мнучи (колоски, стручки і т. ін.), вилущувати зерно, насіння тощо.

Обсушили [Марина з дочкою] ті п'ять снопів, обім'яли (Панас Мирний).