обмитий

ОБМИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обми́ти.

Запалене молоде лице, обмите свіжою водою, засвітилось при світлі (І. Нечуй-Левицький);

Антін Глущук підходить до найліпшого авто, що, обмите осіннім дощиком, вилискується, як скло (С. Чорнобривець);

Левкові добре було: був і обмитий, і обпатраний, щонеділі була й сорочечка біленька, і буханець м'якенький (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вже були “обмиті” капітанські погони, були проголошені тости за тісним столом в колі друзів (Н. Рибак);

// обми́то, безос. пред.

Дівчині обмито рану, що показалася зовсім легкою (І. Франко).