обмитий

ОБМИ́ТИЙ, а, е, Дієпр. пас. мин. ч. до обми́ти.

Запалене молоде лице, обмите свіжою водою, засвітилось при світлі (Н.-Лев., І, 1956, 73);

Антін Глущук підходить до найліпшого авто, що, обмите осіннім дощиком, вилискується, як скло (Чорн., Визволення, 1949, 131);

Левкові добре було: був і обмитий, і обпатраний, щонеділі була й сорочечка біленька, і буханець м’якенький (Кв.-Осн., II, 1956, 255);

Вже були "обмиті" капітанські погони, були проголошені тости за тісним столом в колі друзів (Рибак, Час.., 1960, 17);

// обми́то, безос. присудк. сл.

Дівчині обмито рану, що показалася зовсім легкою (Фр., VI, 1951, 164).