обмоклий
ОБМО́КЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до обмо́кнути, обмо́кти.
Їмость побачила нивки з обмоклими, обслизлими кукурудзами (Л. Мартович);
Лука Чуплак тупцюється тонкими ногами, як обмоклий когут під стріхою (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмоклий — обмо́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обмоклий — див. мокрий Словник синонімів Вусика
- обмоклий — [обмоклией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- обмоклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обмокнути, обмокти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмоклий — ОБМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмо́кнути, обмо́кти. Їмость побачила нивки з обмоклими, обслизлими кукурудзами (Март., Тв., 1954, 437); Лука Чуплак тупцюється тонкими ногами, як обмоклий когут під стріхою (Чорн., Визвол. земля, 1949, 139). Словник української мови в 11 томах