обмоклий
обмо́клий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до обмокнути, обмокти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмоклий — обмо́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обмоклий — див. мокрий Словник синонімів Вусика
- обмоклий — [обмоклией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- обмоклий — ОБМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмо́кнути, обмо́кти. Їмость побачила нивки з обмоклими, обслизлими кукурудзами (Март., Тв., 1954, 437); Лука Чуплак тупцюється тонкими ногами, як обмоклий когут під стріхою (Чорн., Визвол. земля, 1949, 139). Словник української мови в 11 томах
- обмоклий — ОБМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обмо́кнути, обмо́кти. Їмость побачила нивки з обмоклими, обслизлими кукурудзами (Л. Мартович); Лука Чуплак тупцюється тонкими ногами, як обмоклий когут під стріхою (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах