1. Словник української мови в 11 томах

обмоклий

ОБМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмо́кнути, обмо́кти.

Їмость побачила нивки з обмоклими, обслизлими кукурудзами (Март., Тв., 1954, 437);

Лука Чуплак тупцюється тонкими ногами, як обмоклий когут під стріхою (Чорн., Визвол. земля, 1949, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмоклий — обмо́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обмоклий — див. мокрий Словник синонімів Вусика
  3. обмоклий — [обмоклией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  4. обмоклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обмокнути, обмокти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обмоклий — ОБМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обмо́кнути, обмо́кти. Їмость побачила нивки з обмоклими, обслизлими кукурудзами (Л. Мартович); Лука Чуплак тупцюється тонкими ногами, як обмоклий когут під стріхою (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах