1. Словник української мови у 20 томах

обміркування

ОБМІРКУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. обміркува́ти.

Згодом прийшло врівноваження після обміркування на самоті тієї давньої події (Іван Ле);

Цю саме ціль хотів би я .. піддати вашому обміркуванню (І. Франко);

Друзі вдалися до всебічного обміркування шлюбу Данила і Тосі (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обміркування — обміркува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. обміркування — -я, с. Дія за знач. обміркувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обміркування — ОБМІРКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. обміркува́ти. Згодом прийшло врівноваження після обміркування на самоті тієї давньої події (Ле, Право.., 1957, 261); Цю саме ціль хотів би я.. піддати вашому обміркуванню (Фр. Словник української мови в 11 томах