1. Словник української мови у 20 томах

обмірник

ОБМІ́РНИК, а, ч.

Той, хто обмірює що-небудь.

Іменники, утворені за їх [суфіксів -ник, -льник] допомогою називають осіб за видом виконуваної дії, напр. обмірник (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмірник — обмі́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. обмірник — -а, ч. Той, хто обмірює що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обмірник — ОБМІ́РНИК, а, ч. Той, хто обмірює що-небудь. Словник української мови в 11 томах