обм'якати

ОБМ'ЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМ'Я́КНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Ставати м'яким, втрачати первісну твердість, пружність.

Від тих побоїв поволі тьмарилася її здорова сільська краса, тверде тіло обм'якало і в очах згасала жага кохання (Григорій Тютюнник).

2. Ставати млявим, розслабленим.

Огей обм'якає, відхиляється спиною до дерев'яної перетинки [ліжка] (Олесь Досвітній);

Напружені весь час нерви здали, і все тіло обм'якло, обезвладніло (В. Гжицький);

// перен. Під впливом чого-небудь раптово втрачати рішучість, упевненість у діях, поведінці.

Цензор якось одразу обм'як, змовк .. На нього, не кліпаючи, дивились ясно-голубі, холодні від ледве стримуваної ненависті очі (П. Колесник);

Староста обм'як: з ним розмовляли мовою закону? (М. Олійник).

3. перен. Ставати лагіднішим, поблажливішим; втрачати попередню суворість.

Сп'янілий капітан настільки обм'як і подобрішав, що коли о. Никодим попросив у нього .. машину.., то він охоче це дозволив (С. Скляренко);

Андріян відразу обм'як, де й ділася його суворість (А. Хижняк).