1. Словник української мови у 20 томах

обожнюваний

ОБО́ЖНЮВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обо́жнювати.

“... Кант, Шопенгавер, Маркс, Руссо...” Чорт! – Максим зробив зусилля, щоб відсунути геть усі ті імена, колись чуті, читані, обожнювані, що жили колись у ньому по черзі в ореолі великої слави (І. Багряний);

// у знач. прикм.

Він позирає на портрет обожнюваного монарха.., що висить у нього над столом (О. Полторацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обожнюваний — обо́жнюваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обожнюваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обожнювати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обожнюваний — ОБО́ЖНЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обо́жнювати; // У знач. прикм. Він позирає на портрет обожнюваного монарха.., що висить у нього над столом (Полт., Повість.., 1960, 543). Словник української мови в 11 томах