1. Словник української мови у 20 томах

обожнювання

ОБО́ЖНЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. обо́жнювати.

Велику роль у сарматів відігравало і обожнювання сил природи (з наук. літ.);

Він [Т. Шевченко] з іронією говорить про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (з наук. літ.);

Ще зовсім безвусим .. юнаком він призвичаїв себе на Низу до цнотливого обожнювання жінок (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обожнювання — обо́жнювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. обожнювання — Піїтет Словник синонімів Караванського
  3. обожнювання — -я, с. Дія за знач. обожнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обожнювання — ОБО́ЖНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. обо́жнювати. Велику роль у сарматів відігравало і обожнювання сил природи (Археол., VIII, 1953, 71); Він [Т. Шевченко] з іронією говорить про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (Життя і тв. Т. Словник української мови в 11 томах