обожнювання
ОБО́ЖНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. обо́жнювати.
Велику роль у сарматів відігравало і обожнювання сил природи (Археол., VIII, 1953, 71);
Він [Т. Шевченко] з іронією говорить про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 168);
Ще зовсім безвусим.. юнаком він призвичаїв себе на Низу до цнотливого обожнювання жінок (Ле, Наливайко, 1957, 74).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обожнювання — обо́жнювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- обожнювання — Піїтет Словник синонімів Караванського
- обожнювання — -я, с. Дія за знач. обожнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обожнювання — ОБО́ЖНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. обо́жнювати. Велику роль у сарматів відігравало і обожнювання сил природи (з наук. літ.); Він [Т. Шевченко] з іронією говорить про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (з наук. літ.); Ще зовсім безвусим .. Словник української мови у 20 томах