1. Словник української мови в 11 томах

обожнювати

ОБО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБО́ЖНИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили.

Обожнювати явища природи.

2. перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь.

Панянка, що її Костенко обожнює особливо за її інститутську невинність, через тиждень після вінчання починає потайний роман з офіцером артилерії (Фр., XVI, 1955, 123);

Батьки обожнювали свого сина. Варто йому було тільки на щось натякнути, як воно вже було до послуг Кесаря (Збан., Курил. о-ви, 1963, 25);

// З благоговінням ставитися до чого-небудь; свято шанувати щось.

Любив і вмів [чоловік] зодягатися, дотримувався правил чемності.. і непомірно шанував, просто обожнював своє звання інженера-металурга (Ле, В снопі.., 1960, 87);

Введення Пушкіним у поетичний стиль слів і словосполучень із просторічного мовного потоку.. викликало бурю невдоволення і протесту в колах, які обожнювали "вишуканий стиль" (Талант.., 1958, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обожнювати — обо́жнювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обожнювати — Обожувати, боготворити, обоготворяти, побожно мліти перед ким; (предмети) фетишувати. Словник синонімів Караванського
  3. обожнювати — Благоговіти (перед ким), боготворити (кого), божествити, обоготворювати, обоготворяти, обожувати, схилятися (перед ким) Словник синонімів Вусика
  4. обожнювати — [обожн'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. обожнювати — -юю, -юєш, недок., обожнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. 2》 перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь. || З благоговінням ставитися до чого-небудь; свято шанувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обожнювати — ОБО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБО́ЖНИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. Обожнювати явища природи. 2. перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь. Словник української мови у 20 томах
  7. обожнювати — ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИ ким, чим, КОХА́ТИ рідко, ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови