обожнювати
ОБО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБО́ЖНИТИ, ню, ниш, док., кого, що.
1. Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили.
Обожнювати явища природи.
2. перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь.
Панянка, що її Костенко обожнює особливо за її інститутську невинність, через тиждень після вінчання починає потайний роман з офіцером артилерії (І. Франко);
Батьки обожнювали свого сина. Варто йому було тільки на щось натякнути, як воно вже було до послуг Кесаря (Ю. Збанацький);
// З благоговінням ставитися до чого-небудь; свято шанувати щось.
Любив і вмів [чоловік] зодягатися, дотримувався правил чемності .. і непомірно шанував, просто обожнював своє звання інженера-металурга (Іван Ле);
Введення Пушкіним у поетичний стиль слів і словосполучень із просторічного мовного потоку .. викликало бурю невдоволення і протесту в колах, які обожнювали “вишуканий стиль” (з публіц. літ.).
Значення в інших словниках
- обожнювати — обо́жнювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обожнювати — Обожувати, боготворити, обоготворяти, побожно мліти перед ким; (предмети) фетишувати. Словник синонімів Караванського
- обожнювати — Благоговіти (перед ким), боготворити (кого), божествити, обоготворювати, обоготворяти, обожувати, схилятися (перед ким) Словник синонімів Вусика
- обожнювати — [обожн'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш Орфоепічний словник української мови
- обожнювати — -юю, -юєш, недок., обожнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. 2》 перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь. || З благоговінням ставитися до чого-небудь; свято шанувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обожнювати — ОБО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБО́ЖНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. Обожнювати явища природи. 2. перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь. Словник української мови в 11 томах
- обожнювати — ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИ ким, чим, КОХА́ТИ рідко, ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови