обпалювати

ОБПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док.

1. що. Пошкоджувати що-небудь з поверхні або по краях (про вогонь).

Тоді вже всюди став [Вогонь] палати І братика свого [Гайок] не пожалів: І обпалив його, і обсмалив (Л. Глібов);

Синє полум'я, лизнувши соколине крило, обпалило його (О. Ільченко);

Ця висота стояла геть порита, подовбана, обгоріла, наче пройшов над нею вогняний смерч, обпаливши все, вкривши її понівеченими трупами (О. Гончар);

* Образно. Розмила війна щастя родинне, обпалила зелені паростки (І. Волошин);

// Дуже висушувати з поверхні, країв (рослинність).

В тій пилюці бачив [Дорош] сонце, що жарило без милості, без жалю людей, машини, землю, обпалювало до бурої іржі придорожні трави (Григорій Тютюнник).

2. кого, що. Опахувати, обдавати вогнем або чим-небудь гарячим.

Щось ляскало і пекло, обпалювало Павлові обличчя, а він біг далі (Григорій Тютюнник);

Обпалив мене подув пахкий золотої юги, Піт скипає й по грудях спливає струмками (Л. Первомайський);

// Пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив; об́пікати.

Куля .. обпалила мені скроню, в ушах задзвеніло (Ю. Збанацький);

* Образно. Дивлюсь на засмаглі ці руки, обличчя, Що м'ятою пахнуть, гірким полинем, – Блажен, кого руки ці, повні величчя, Обіймуть, обпалять дівочим вогнем! (І. Нехода).

3. що. Викликати відчуття, схожі на ті, які виникають від вогню (про дію вітру, морозу, сонця і т. ін.).

Осінній вітер обпалював їхні бліді обличчя (В. Кучер);

* Образно. Кров шугнула їй у скроні, обпалила обличчя (П. Панч);

// Робити шорстким, засмаглим (про шкіру людини).

Повітря ледве коливалось, але цього коливання було досить, щоб при сильному морозі обпалити обличчя (М. Трублаїні);

Весняна смага обпалила і налила жаром обличчя Югини (М. Стельмах);

// Виготовляючи або обробляючи що-небудь, піддавати його поверхню дії вогню.

Повернувшись до селища на лодіях [човнах], навантажених рудою, чоловіки вигортали її на берег, сушили, іноді .. й обпалювали (С. Скляренко);

Для приготування їжі слов'янські племена робили різний глиняний посуд, який обпалювали в спеціальних печах (з наук.-попул. літ.).

4. кого, що, перен. Раптово і сильно діяти на кого-небудь, змушуючи зазнавати якогось гострого відчуття: приголомшувати.

Слова його обпалювали материнське серце (А. Шиян);

І вперше її обпалила страшна думка: а може, й справді її батько чимсь заплямував себе? (Яків Баш);

Страх за рідну людину обпалив хлопця (І. Багмут).

◇ (1) Обпали́ти / обпа́лювати [собі́ (свої́)] кри́ла – зазнати невдачі; не досягти чогось бажаного.

В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах і обпалювали собі крила на довгі роки (М. Ю. Тарновський);

// загинути.

Скільки ж їх по селах-містах наших, цих праведниць-великомучениць... У полум'ї війни обпалили крила їхні суджені, залишивши самих вік вікувати (з газ.).