1. Великий тлумачний словник сучасної мови

обпалювати

обпа́лювати

-юю, -юєш, недок., обпалити, -палю, -палиш, док., перех.

1》 Пошкоджувати що-небудь з поверхні або по краях (про вогонь).

|| Дуже висушувати з поверхні, країв (рослинність).

2》 Опахувати, обдавати вогнем або чим-небудь гарячим.

|| Пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив; обпікати.

3》 Викликати відчуття, схожі на ті, які виникають від дії вогню (про дію вітру, морозу, сонця і т. ін.).

|| Робити шорстким, засмаглим (про шкіру людини).

|| Виготовляючи або обробляючи що-небудь, піддавати його поверхню дії вогню.

4》 перен. Раптово і сильно діяти на кого-небудь, змушуючи зазнавати якогось гострого відчуття; приголомшувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обпалювати — обпа́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обпалювати — (огнем) обсмалювати, (жаром) обдавати, обмахувати, обпікати; (вітром) обвітрювати, (сонцем) осмалювати, (словом) приголомшувати; тлк. ОПАЛЮВАТИ, огрівати. Словник синонімів Караванського
  3. обпалювати — ОБПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., перех. 1. Пошкоджувати що-небудь з поверхні або по краях (про вогонь). Тоді вже всюди став [Вогонь] палати І братика свого не пожалів: І обпалив його [Гайок], і обсмалив (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  4. обпалювати — ОБПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док. 1. що. Пошкоджувати що-небудь з поверхні або по краях (про вогонь). Тоді вже всюди став [Вогонь] палати І братика свого [Гайок] не пожалів: І обпалив його, і обсмалив (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. обпалювати — обпали́ти / обпа́лювати (собі́ (свої́)) кри́ла. Зазнати невдачі; не досягти чогось бажаного. В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах і обпалювали собі крила на довгі роки (М. Ю. Тарновський); // Загинути. Фразеологічний словник української мови
  6. обпалювати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
  7. обпалювати — Обпа́лювати, -люю, -люєш; обпали́ти, -палю́, -па́лиш, -па́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. обпалювати — Обпалювати, -люю, -єш сов. в. обпалити, -лю, -лиш, гл. Обжигать, обжечь. Словник української мови Грінченка