обпалювати

обпали́ти / обпа́лювати (собі́ (свої́)) кри́ла. Зазнати невдачі; не досягти чогось бажаного. В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах і обпалювали собі крила на довгі роки (М. Ю. Тарновський); // Загинути. Скільки ж їх по селах-містах наших, цих праведниць-великомучениць… У полум’ї війни обпалили крила їхні суджені, залишивши самих вік вікувати (З газети).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) (свої́м) по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони (полонені вороги) ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього (чоловіка) впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена (хустка)? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив (сержант) голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його (дівчина) палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обпалювати — обпа́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обпалювати — (огнем) обсмалювати, (жаром) обдавати, обмахувати, обпікати; (вітром) обвітрювати, (сонцем) осмалювати, (словом) приголомшувати; тлк. ОПАЛЮВАТИ, огрівати. Словник синонімів Караванського
  3. обпалювати — -юю, -юєш, недок., обпалити, -палю, -палиш, док., перех. 1》 Пошкоджувати що-небудь з поверхні або по краях (про вогонь). || Дуже висушувати з поверхні, країв (рослинність). 2》 Опахувати, обдавати вогнем або чим-небудь гарячим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обпалювати — ОБПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., перех. 1. Пошкоджувати що-небудь з поверхні або по краях (про вогонь). Тоді вже всюди став [Вогонь] палати І братика свого не пожалів: І обпалив його [Гайок], і обсмалив (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. обпалювати — ОБПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док. 1. що. Пошкоджувати що-небудь з поверхні або по краях (про вогонь). Тоді вже всюди став [Вогонь] палати І братика свого [Гайок] не пожалів: І обпалив його, і обсмалив (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. обпалювати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
  7. обпалювати — Обпа́лювати, -люю, -люєш; обпали́ти, -палю́, -па́лиш, -па́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. обпалювати — Обпалювати, -люю, -єш сов. в. обпалити, -лю, -лиш, гл. Обжигать, обжечь. Словник української мови Грінченка