обрис

О́БРИС, у, ч.

1. Загальний вигляд предмета, окреслений лінією, що обмежує його поверхню; контур, силует.

В рожевому тумані .. з'являлись і щезали неясні обриси хат (М. Коцюбинський);

Знайомі обриси смерек по косогору чорно окреслюються на тлі неба (О. Кундзич);

Понад берегом на підпорах вимальовувалися обриси майбутніх лодій [човнів] (С. Скляренко);

// Форма, накреслення чого-небудь.

З другої половини XIV ст. розвивається новий вид письма “півустав” – простіший обрис букв, менш старанний, дрібніший (з наук. літ.).

2. перен. Загальний вигляд, зміст і т. ін. чого-небудь, що вимальовується в думках, в уяві, у планах і т. ін.

Усякі заборони і обмеження секти все чіткіше набирали в моїх очах обрисів аскетизму, самобичування (із журн.);

Думками він був зараз далеко від Харитона – біля Тосі, і ще далі – в невизначених обрисах свого майбутнього (Ю. Смолич);

// перев. мн. Картини, що невиразно вимальовуються в уяві; образи.

Фантазія створювала якісь невиразні обриси, в уяві за темрявою ховалися міцні ворожі загони, полки, застави (М. Трублаїні).

3. перев. мн. Сукупність ліній, що окреслюють обличчя; риси.

Був се предобродушний, веселий .. парубчак, з приємними, хоч троха грубоватими обрисами лиця (І. Франко);

Двоє друзів знову стрілися. Один, високий дід, сивий, .. другий – сіроокий, теж високий, міцний в поставі, з трохи суворими впертими обрисами лиця (Д. Бедзик).

4. заст. Нарис, розділ художнього твору.

Другий [обрис] буде “Батьки”, де виведені батьки тих хлопців, що показані в першому обрису (Панас Мирний).