1. Літературне слововживання

обрис

ОБРИС – АБРИС

обрис, -у. Загальний вигляд предмета, окреслений лінією; контур, силует, риси чогось.

Абрис, -у, книжн. Те саме, що обрис, а також у геодезії, поліграфії.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обрис — о́брис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обрис — Контур, конфігурація, окреслення, силюета <�силует>, г. сильвета; (збоку) профіль; (губ) рисунок; мн. ОБРИСИ, (в уяві) образи, картини, (обличчя) риси. Словник синонімів Караванського
  3. обрис — -у, ч. 1》 Загальний вигляд предмета, окреслений лінією, що обмежує його поверхню; контур, силует. || Форма, накреслення чого-небудь. 2》 перен. Загальний вигляд, зміст і т. ін. чого-небудь, що вимальовується в думках, в уяві, у планах і т. ін. || перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обрис — О́БРИС, у, ч. 1. Загальний вигляд предмета, окреслений лінією, що обмежує його поверхню; контур, силует. В рожевому тумані.. з’являлись і щезали неясні обриси хат (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. обрис — О́БРИС, у, ч. 1. Загальний вигляд предмета, окреслений лінією, що обмежує його поверхню; контур, силует. В рожевому тумані .. з'являлись і щезали неясні обриси хат (М. Коцюбинський); Знайомі обриси смерек по косогору чорно окреслюються на тлі неба (О. Словник української мови у 20 томах
  6. обрис — КО́НТУР (лінія, що окреслює форму предмета; графічне окреслення предмета); О́БРИС, КОНФІГУРА́ЦІЯ, ОКРЕ́СЛЕННЯ, ПРО́ФІЛЬ, А́БРИС книжн.; ПРО́РИС (контурна різьблена лінія); СИЛУЕ́Т (контурне зображення когось, чогось). Словник синонімів української мови
  7. обрис — О́брис, -су; -риси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. обрис — Обрис, -су м. Силуэтъ. На темному небі чорним обрисом виявлявся з боку Марків вид. Стор. МПр. 16. Словник української мови Грінченка