обротька
ОБРО́ТЬКА, и, ж.
Те саме, що обро́ть.
– Ой, їдь, братко, у службу служити! Дадуть тобі коня вороного, І сідельце з-під злота самого, І попругу – козацьку заслугу, І обротьку з чорненького шовку (П. Чубинський);
Висока розпатлана жінка одною рукою .. чіплялася за стареньку мотузяну обротьку, що обвисала на лишаюватій голові коняки (М. Олійник);
* Образно. Повірить людина, спину підставляє, дивиться, а милосердний господар на шию обротьку накидає (О. Ковінька).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обротька — обро́тька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- обротька — -и, ж. Те саме, що оброть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обротька — ОБРО́ТЬКА, и, ж. Те саме, що обро́ть. — Ой, їдь, братко, у службу служити! Дадуть тобі коня вороного, І сідельце з-під злота самого, І попругу — козацьку заслугу, І обротьку з чорненького шовку (Чуб., V, 1874, 928); Висока розпатлана жінка одною рукою.. Словник української мови в 11 томах
- обротька — НЕДО́УЗДОК (вуздечка без вудил), ОБРО́ТЬ, ОБРО́ТЬКА. Віз запряжений парою великих світло-сірих коней, а пара буланих, без посторонків, а лише на недоуздках, танцювали по боках у сірих (О. Копиленко); Гарячі коні в перегоні хропуть, круті оброті рвуть (Я. Словник синонімів української мови
- обротька — Оброть, -ті ж. Недоуздокъ, веревочная узда безъ удилъ. Чуб. І. 201. Ном. № 11207. Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили. Грин. III. 281. ум. обротька. Словник української мови Грінченка