1. Словник української мови у 20 томах

обручик

ОБРУ́ЧИК, а, ч.

Зменш. до обру́ч.

Сонце заходило за сизу, легеньку хмарку й неначе обвело її навкруги золотим, лиснячим обручиком (І. Нечуй-Левицький);

На схилах сивого Дніпра В обручик грає дітвора (І. Нехода);

Крамарі втридорога збували свій крам: паперові ґудзики, кишенькові люстерка, позолочені обручики, буси (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обручик — обру́чик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обручик — -а, ч. Зменш. до обруч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обручик — ОБРУ́ЧИК, а, ч. Зменш. до обру́ч. На схилах сивого Дніпра В обручик грає дітвора (Нех., Ростіть.., 1947, 64); Сонце заходило за сизу, легеньку хмарку й неначе обвело її навкруги золотим, лиснячим обручиком (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах