обрізувати

ОБРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док.

1. що. Надрізуючи, вирівнювати краї або зменшувати розміри чого-небудь.

Миня на якійсь немудрящій машинці обрізав фотографії й недбало кидав їх на стіл (Л. Первомайський);

Якимові лінійки треба, шибку обрізати (А. Головко);

Він обрізав сигару спеціальним ножичком (Ю. Смолич).

2. що. Ріжучи, відділяти частину від цілого.

Вельможі! хто царя не слуха, Таким обрізать ніс і уха (І. Котляревський);

З-за кущів вискочили парубки, вхопили Василину за руки, обрізали коси ножицями та й побігли по греблі (І. Нечуй-Левицький);

Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра);

// Зрізуючи, знімати плоди, листя і т. ін. з дерева, куща.

А вже як обрізують тютюн, то кожну бадилину, кожний лист у кожної дівки в руці бачить [тютюнник] (Грицько Григоренко);

// Ріжучи, порушувати цілість чого-небудь; перерізувати.

Зараз уже обрізали посторонки і відтягли забитого коня обіч (А. Головко);

[Зорін:] О, коли б тоді він не обрізав ворожі дроти, полетіло б (показує на греблю) і це все (Яків Баш).

3. що, с. г. Зрізувати верхівку рослини або частину її пагонів, щоб підсилити плодоносіння, прискорити дозрівання і т. ін.

Плодові дерева щороку обрізують відповідно до їх індивідуальних і сортових особливостей (з наук. літ.);

Оленчук навчив офіцера, як обрізати кущі, як обкопувати (О. Гончар).

4. що, перен., розм. Скорочувати, зменшувати розміри або кількість чого-небудь.

З простими москалями недобре поводився [Максим]: не тільки зобижав їх; .. почав обрізувати та обкраювати ті злиденні достачі (Панас Мирний);

“Св[ет] и тени” вийшло у мене “инородческое”, .. боюсь тільки, що Фідлер знов обріже (М. Коцюбинський).

5. що. Зрізуючи, знімати щось по всій поверхні чого-небудь.

Став .. у цьому салогоні й Грицько; діло його було обрізувати жир і кидати у казан (Панас Мирний);

Дівчата, обрізаючи конину, крадькома позирали на лейтенанта (О. Гончар);

* Образно. Нічого вже не буде з його коханням, і треба скоріше обрізати його болючі шматки (М. Стельмах).

6. кого, перен., розм. Різко переривати кого-небудь (реплікою, окриком і т. ін.), змушуючи його замовкнути або висловитись інакше; обривати.

– Ти, Москаленко, не базікай, роби своє діло, – обрізав його Голобородько (С. Голованівський).

7. що, перен. Чітко виділяти, відмежовувати що-небудь собою (про річку, схил і т. ін.).

Від Круглика до самого лісу ішов луг, його звивисто обрізала темноводна річечка (М. Стельмах).

◇ Облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла див. обла́мувати¹;

(1) Обрі́зувати (обріза́ти) / обрі́зати шлях (шляхи́) кому, до чого – не давати комусь можливості для здійснення його намірів; не допускати когось до чого-небудь.

Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Яновський);

(2) Як обрі́зало, безос. – припинилося, не діє, не відбувається і т. ін. щось.

– Що вона, може, знову до тебе підсипалась? .. – .. Присягаюсь, Тетянко, що з того врем'я [часу] як обрізало! (В. Підмогильний).