обрікати
ОБРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обрі́к, обрекла́, ло́; док., заст.
1. що кому. Обіцяти.
На заручинах .. обрікають молодятам подарунки (Сл. Б. Грінченка);
Хай я сама сирій землі належу, – віддай мене тому, кому обрік (Леся Українка).
2. кого, що, на що, до чого, рідко. Прирікати.
Хай я сама сирій землі належу, – віддай мене тому, кому обрік (Леся Українка);
Тягти ж її [літературу] на дибу вищих матерій, то це обрікати її стати літературою Тредьяковських, Озерових і т. ін (Панас Мирний).
3. кого. Обзивати.
[Текля:] Я б її радніша струїти, бісову тінь, за те, що вона колись обрекла мене перед цілим парубоцтвом (М. Кропивницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обрікати — обріка́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- обрікати — -аю, -аєш, недок., обректи, -ечу, -ечеш; мин. ч. обрік, обрекла, обрекло; док., перех., заст. 1》 Обіцяти. 2》 рідко. Прирікати. 3》 Обзивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрікати — Рокувати, вироковувати, вирокувати, повироковувати, зроковувати, зрокувати, позроковувати, понароковувати, уроковувати, урокувати, повроковувати, прирікати, приректи, поприрікати, засуджувати, засудити, позасуджувати Словник чужослів Павло Штепа
- обрікати — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- обрікати — Обріка́ти, -ріка́ю, -ка́єш; обректи́, -речу́, -рече́ш; обрі́к, обрекла́, -рекли́ кого на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обрікати — ОБРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обрі́к, обрекла́, ло́; док., перех., заст. 1. Обіцяти. На заручинах.. обрікають молодятам подарунки (Сл. Гр.); Хай я сама сирій землі належу, — віддай мене тому, кому обрік (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- обрікати — Обріка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. обректи́, -речу, -че́ш, гл. Обѣщать, пообѣщать. На заручинах... обрікають молодятам подарунки. О. 1862. IV. 7. Словник української мови Грінченка