обсипати

ОБСИ́ПАТИ див. обсипа́ти.

ОБСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ОБСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. обси́плють; док.

1. кого, що, чим. Обкидати, обтрушувати, покриваючи з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь.

Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (М. Коцюбинський);

Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся, обсипувала м'яким делікатним порошком і без того біле й гарне лице (Н. Кобринська);

Карпо ліг і всього себе .. обсипав білим піском, мов у простирадло загорнувся (А. Головко);

Маринка ловила в долоні нетанучі сніжинки, обсипала ними тата (Ю. Мушкетик);

* Образно. Обсипає вечір нас золота порошею (В. Сосюра);

Ніч п'янила квітами, місяць обсипав срібним сяйвом дерева (О. Десняк);

// Обкидати, закидати чимось кого-небудь з усіх боків.

За нею .. гналась дітвора та обсипала її грудками й порохом (М. Коцюбинський);

// Посипати чимось навколо чого-небудь.

Дідова дочка .. обполола, обханючила [яблуньку] і пісочком обсипала (О. Іваненко);

// Густо, рясно покривати, обдавати (бризками, краплями і т. ін.).

Трава плуталась під ногами й обсипала гарячі ноги холодною росою (І. Нечуй-Левицький);

Прибій, б'ючись об прямовисний берег, обсипав бульвар водяним пилом (М. Трублаїні);

Хмара наздогнала парусник і обсипала його дощем (Ю. Яновський);

// безос.

Шура .. відкинула брезент .. Колючим дощем обсипало її гаряче обличчя (О. Гончар);

// Сиплючись, обпадаючи, укривати, встеляти що-небудь шаром.

Білий цвіт вишні обсипає хату пелюстками і росою (М. Стельмах);

* Образно. Зацвів небесною красою Очей твоїх небесний цвіт. І це весною, це в маю Обсипав душу він мою! (О. Олесь).

2. кого, що. Скупчуючись у великій кількості, займати, густо вкривати кого-, що-небудь.

До мене й муха не пристає, а вас так і обсипають (Номис);

Дзвенять бджоли, густо обсипали яблуню (К. Гордієнко);

// Обступати, оточувати з усіх боків.

Підійшли [кролики], обсипали як сніг Матвія сивого, що сам посеред них, мов трусик (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

Сподіваючись на гостинець, його, мов жолуді, обсипали ще п'ятеро дітлахів (М. Руденко);

// перен. З'являтися у великій кількості.

– Де мені вас містити з дітворою, що вже знаю, що так і обсипле (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. кого, чим, перен. Щедро наділяти когось чим-небудь.

[Юсуф:] В мене срібла-золота, скільки твоя душа забажає. Я всю тебе обсиплю перлами, обсиплю золотом, тільки будь весела! (І. Нечуй-Левицький);

За моє писаня [писання], то Ви мені не дякуйте і вдячністю не обсипайте (В. Стефаник);

Виховательки .. обсипали дівчинку найкращими побажаннями на дорогу (І. Волошин);

// Спрямовувати щось на кого-небудь у великій кількості.

Тася стала обсипати поцілунками сонного сина (Л. Дмитерко);

Раптом обсипали її всі допитами та докорами; але Оксана .. стояла мовчки (Л. Яновська);

Мелашка .. ніби не чула, як свекруха одразу обсипала її неласкавими словами (І. Нечуй-Левицький).

4. що. Скидати з себе листя, пелюстки, плоди і т. ін.

Червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (О. Донченко);

// Скидати зі своїх гілок листя, пелюстки, плоди і т. ін.

Обсипає верба віти, Станом поника... (П. Грабовський);

// Струшувати, скидати з себе що-небудь сипке.

Вони [дерева на екрані] стоять над головою глядача, обсипаючи сніг в об'єктив (Ю. Яновський);

// Струшувати, збивати (плоди, цвіт і т. ін.).

Вітер по траві ступає, цвіт із вишні обсипає (П. Тичина).

5. що. Доторкаючись до чогось сипкого, виклика́ти його осування, опадання.

Потому [Карпо Петрович] почав спускатися в яр, .. обсипаючи шашкою глину (М. Коцюбинський);

* Образно. І од Чорного моря й до моря, де одвічної криги блакить, обсипаючи залпами зорі, бій гігантів гримить і гримить... (В. Сосюра).

6. кого, що, безос., розм. Покривати висипом.

Губи обсипало;

Усього обсипало.

(1) Обсипа́ти / обси́пати ку́лями – сильно обстрілювати.

Піхота кинулась бігом... Ворог обсипав її картечним градом (Панас Мирний);

Тільки цюкни сокирою, так тебе й обсипле ракетами та кулями (О. Гончар).

◇ (2) Обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом кого, рідше що, по чому, перев. безос.:

а) когось проймає дрож (перев. від хвороби).

То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний);

Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний);

б) хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.

– Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало – думаю, батько (Є. Гуцало);

– Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний);

Аж моро́зцем обси́пало.

Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало);

По плеча́х так і си́пле моро́зом.

Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок);

(3) Обсипа́ти (осипа́ти) / обси́пати (оси́пати) по́глядом перев. яким, кого – пильно, уважно дивитися на когось, виражаючи певні почуття.

Василько крутився біля .. хат з переможним виглядом, обсипав усіх вогнистим поглядом (А. Турчинська);

Кинулась панна Соня до Антоніни Павлівни, хапаючи її за руки та заглядаючи в вічі. Та враз одняла свої руки, а її зненацька обсипала таким поглядом, що в бідної дівчини пропала всяка охота до сміху (Дніпрова Чайка);

І вже як хто їй потрібен, то так і осяйне! Так і осипле поглядом (Дніпрова Чайка);

(4) [Аж] [як (мов, ні́би і т. ін.)] жа́ром ([гаря́чим] при́ском) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого:

а) кому-небудь стало дуже жарко (перев. через хворобу).

Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]... наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок);

Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький);

Лікар спитав: – Морозить? – То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється, – скаржився Григорій (П. Автомонов);

б) (кого) раптово вразити, захопити або розгніватии і т. ін. кого-небудь.

Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький);

Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць);

в) (кого і без дод., безос.) хто-небудь раптово розхвилювався, занепокоївся, злякався і т. ін. від чогось.

В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик);

Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич);

– Мамо, а хто мій тато? – .. ждала цього запитання. Ждала, й боялась, .. застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар);

Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах);

Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич).