обсмалювати

ОБСМА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСМАЛИ́ТИ, малю́, ма́лиш, док.

1. що. Пошкоджувати вогнем поверхню або краї чого-небудь.

Скажений захотів Огонь поцілувать, І тільки що простяг своє в багаття рило, А полум'я його дощенту обсмалило (Є. Гребінка);

Стрибали всі. І, обсмаливши п'яти, грек розігнався, щоб стрибнути вп'яте (Л. Костенко);

// Пошкоджувати вогнем що-небудь на комусь, чомусь.

Вони бігли слідом за вогнем, проривалися крізь полум'я, обсмалюючи волосся, вії (В. Кучер);

Огнями зорі палять, Мені бороду обсмалять (Л. Глібов);

// Очищати за допомогою вогню, диму від шерсті, решток пір'я і т. ін.

Закололи, значить, того кабана.., обсмалили, пошкребли (Остап Вишня);

Він мовчки дрохву тую патрати став. Обпатрав її, обсмалив на димку... (І. Нехода).

2. кого, що. Завдавати опіків, болю вогнем або чим-небудь гарячим.

Вогонь і дим обсмалювали йому обличчя (Н. Рибак);

// безос.

Солдатові тільки обсмалило потилицю (О. Гончар);

* Образно. – Ой, важко стояти близько коло начальства! .. І обсмалить тебе огнем, і обпалить (І. Нечуй-Левицький).

3. кого, що. Обвітрювати, висушувати шкіру, роблячи її смаглявою, темною (про дію сонячного проміння й вітру).

Лице обсмалив гарячий .. вітровій (Ю. Смолич);

За перший день усіх обсмалило гаряче, з степовим вітерцем сонце (Д. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me