1. Словник української мови у 20 томах

обстріл

О́БСТРІЛ, у, ч.

1. Тривала стрільба по якій-небудь цілі.

Після третьої міни на своєму сліду Захар зрозумів, що противник звідкись зручно спостерігає за його просуванням і керує мінометним обстрілом (Іван Ле);

* Образно. Йому не терпілося якомога швидше зникнути з-під обстрілу сотень пар очей (М. Руденко).

2. спец. Видимий простір, який прострілюється.

Я бачив через рідкий очерет Карпів кашкет на голові і весь простір його обстрілу (Олесь Досвітній);

Солдати .. розчистили перед кулеметами сектори обстрілу, – адже кулемети мали прикрити їх, косити ворожих солдатів, поки свої коситимуть жито (Ю. Мушкетик).

Зо́на о́бстрілу див. зо́на;

Трима́ти під о́бстрілом див. трима́ти.

◇ Бра́ти / взя́ти під о́бстріл див. бра́ти;

(1) Під о́бстрілом – у становищі людини, яку за щось критикують, лають, яка зазнає різних нападок.

Панас Мирний завжди був під обстрілом, і тільки .. літературознавству під силу було по-справжньому і вірно поцінувати його (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обстріл — о́бстріл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обстріл — [обстр'іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. обстріл — -у, ч. 1》 Тривала стрільба по якій-небудь цілі. Тримати під обстрілом. 2》 спец. Видимий простір, який прострілюється. Зона обстрілу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обстріл — бра́ти / взя́ти під о́бстріл кого. Різко критикувати, викривати, висміювати і т. ін. кого-, що-небудь. Ще в своїх ранніх творах М. Годованець взяв під сатиричний обстріл різного роду фальшивих людей (З журналу). під о́бстрілом. Фразеологічний словник української мови
  5. обстріл — I. СТРІЛЬБА, СТРІЛЯНИНА, ПАЛЬБА́ розм.; КАНОНА́ДА (з гармат); О́БСТРІЛ (прицільна стрільба). Стрільба чулася кругом, то ближча, то віддаленіша (О. Гончар); Земля.. немов репалася від пекельної пальби з численних батарей ворога (І. Ле). Словник синонімів української мови
  6. обстріл — О́бстріл, -лу; о́бстріли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обстріл — О́БСТРІЛ, у, ч. 1. Тривала стрільба по якій-небудь цілі. Після третьої міни на своєму сліду Захар зрозумів, що противник звідкись зручно спостерігає за його просуванням і керує мінометним обстрілом (Ле, Право.., 1957, 116); *Образно. Словник української мови в 11 томах