обстріл

о́бстріл

[обстр'іл]

-лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обстріл — О́БСТРІЛ, у, ч. 1. Тривала стрільба по якій-небудь цілі. Після третьої міни на своєму сліду Захар зрозумів, що противник звідкись зручно спостерігає за його просуванням і керує мінометним обстрілом (Іван Ле); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  2. обстріл — бра́ти / взя́ти під о́бстріл кого. Різко критикувати, викривати, висміювати і т. ін. кого-, що-небудь. Ще в своїх ранніх творах М. Годованець взяв під сатиричний обстріл різного роду фальшивих людей (З журналу). під о́бстрілом. Фразеологічний словник української мови
  3. обстріл — о́бстріл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. обстріл — -у, ч. 1》 Тривала стрільба по якій-небудь цілі. Тримати під обстрілом. 2》 спец. Видимий простір, який прострілюється. Зона обстрілу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обстріл — I. СТРІЛЬБА, СТРІЛЯНИНА, ПАЛЬБА́ розм.; КАНОНА́ДА (з гармат); О́БСТРІЛ (прицільна стрільба). Стрільба чулася кругом, то ближча, то віддаленіша (О. Гончар); Земля.. немов репалася від пекельної пальби з численних батарей ворога (І. Ле). Словник синонімів української мови
  6. обстріл — О́БСТРІЛ, у, ч. 1. Тривала стрільба по якій-небудь цілі. Після третьої міни на своєму сліду Захар зрозумів, що противник звідкись зручно спостерігає за його просуванням і керує мінометним обстрілом (Ле, Право.., 1957, 116); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  7. обстріл — О́бстріл, -лу; о́бстріли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)