обточувати

ОБТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., що.

1. Обробляючи предмет яким-небудь інструментом або на токарному верстаті, робити його гладким або надавати йому певної форми.

Орфей .. обточує те каміння і придає йому форму плит (Леся Українка);

Він сидить вечорами в півтемній хаті, Курить люльку й повільно обточує кість (Л. Первомайський);

Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив, дивний той камінець (В. Самійленко);

Він уже добре вмів обточити на верстаті якусь деталь (О. Донченко);

* Образно. Мов червінець, вірш чекань. Як алмаз, обточуй грань – До найменшої дрібниці (Микола Чернявський);

Верстати – верстатами, а людей тут ми також шліфуємо, обточуємо, гвинтики підкручуємо, а тим часом і самі ми, кадровики, вчимося (із журн.);

// Тертям згладжувати гострі кути, робити гладким, рівним ( про дію вітру, води і т. ін.).

Яких тільки камінців не було тут!.. А хвилі обточили їх краще від найвправніших майстрів (О. Іваненко).

2. перен. Робити досконалим, витонченим, вишуканим.

Як я шкодую, що мені бракує тієї елементарної майстерності, якою обточують слова (М. Хвильовий).

3. рідко. Те саме, що гостри́ти.

В приймальні директора секретарка ретельно обточувала машинкою червоні та сині олівці (М. Руденко).

4. розм. Очищати від сторонніх домішок на решеті.

Обточи жито, бо з горошком (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me