обух

ОБУ́Х, а, ч.

1. Тупа частина гострого знаряддя (перев. сокири) або зброї, що міститься з протилежного боку від гострої.

Не громом праведним, святим Тебе [Нерона] заріжуть, мов собаку, Уб'ють обухом (Т. Шевченко);

Мусій .. щось підтесував і прибивав, повернувши сокиру вниз обухом (Л. Первомайський);

Несподівано стукнув по-козацькому обухом шаблі об стіл поручик (Г. Косинка);

Візьмеш кетмень – і той пощерблений, поїдений каменем аж до ручки і плішками знівечений обух (Іван Ле).

2. Різновид примітивного знаряддя, зброї у вигляді насадженого на держак металевого бруска; молот.

Шарпнув лис – ще гірше стало. Переляканий глядить, Аж з обухом величезним З хати чоловік біжить (І. Франко);

Несли [селяни] свою зброю – одвічні рушниці, зв'язані мотузками, важкі іржаві обухи, люшні, дрючки (М. Коцюбинський).

◇ На му́ху з обу́хом див. му́ха;

(1) Під обу́хом чого – під постійною загрозою, небезпекою чого-небудь.

Український театр, який постав і виріс під обухом проскрипції і цензури в Росії, мав з кожного погляду рішучий і корисний вплив на розвиток українського театру в Галичині (І. Франко);

Підставля́ти / підста́вити [свою́] го́лову (себе́) [під обу́х, під соки́ру] див. підставля́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) віл обу́ха (рідко пе́ред обу́хом) див. віл¹;

Як (мов, ні́би і т. ін.) обу́хом (до́вбнею, молотко́м) би́ти / вда́рити [по голові́ (в го́лову)] див. би́ти;

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) обу́хом (обу́х) по голові́, зі сл. ударити, стукнути і т. ін. – уживається для підсилення висловлювання (про враження, яке справили на когось чиїсь слова); сильно, дуже.

Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний);

– Ну та й телепнув же ти, Лащу, неначе обухом по голові! – сказав князь Домінік (І. Нечуй-Левицький);

– Своєю жахливою новиною ти мене ніби обухом по голові вдарив. Не знаю, що й робити (М. Старицький);

Наче обухом ударила ця звістка Грицька (А. Головко);

– Ці слова, неначе обух, приголомшили матір (М. Стельмах);

(3) Як обу́хом – дуже сильно.

Голова [Чіпчина] заходила ходором, у виски гамселило, як обухом (І. Нечуй-Левицький).