1. Словник синонімів української мови

обух

МОЛОТО́К (ручне знаряддя ударної дії — металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак), ОБУ́ШО́К розм., КЛЕПА́Ч діал., КЛЕВЕ́ЦЬ діал.; МО́ЛОТ, ОБУ́Х, БАЛДА́ розм., ВЕРШЛЯ́Г заст. (великих розмірів); ДО́ВБНЯ, ДОВБЕ́ШКА, БА́БА, ТО́ЛОК діал. (великих розмірів, перев. для трамбування). Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза (А. Головко); Дід постукував обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок (З. Тулуб); Хоче він бачити, хто ото співає. Взяв долото, клепач і пролупує стіну (казка); (Д. Жуан:) А ти що думаєш? (Сганарель:) Що я видав вас ковадлом і клевцем, а ще ніколи не бачив ковалем (Леся Українка); Шарпнув лис -. ще гірше стало. Переляканий глядить, Аж з обухом величезним З хати чоловік біжить (І. Франко); (Ганджа:) Хе-хе, була колись така техніка. Один свердло держить, другий балдою його забиває (Ю. Мокрієв); Вершляг хоч склянку розбиває, та штуку з криці вигинає (Є. Гребінка); Тимко Степура зробив гарну довбню — замашну, зручну (О. Донченко); Він, в котрий уже раз, перестругував глину, раніш розмочену й збиту дерев'яною довбешкою, щоб роздрібнити грудки (О. Ільченко); Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обух — обу́х іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обух — -а, ч. 1》 Тупа, важча частина гострого знаряддя (перев. сокири) або зброї, що міститься з протилежного боку від гострої. 2》 Різновид примітивного знаряддя, зброї у вигляді насадженого на держак металевого бруска; молот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обух — ОБУ́Х, а, ч. 1. Тупа частина гострого знаряддя (перев. сокири) або зброї, що міститься з протилежного боку від гострої. Не громом праведним, святим Тебе [Нерона] заріжуть, мов собаку, Уб'ють обухом (Т. Шевченко); Мусій .. Словник української мови у 20 томах
  4. обух — на му́ху з обу́хом, жарт. Затрата великих зусиль на що-небудь незначне, не варте уваги; ціною невиправданих зусиль, затрат; нерозумно. Витрачати значні кошти на сумнівної користі справи — це ж на муху з обухом (З газети). Фразеологічний словник української мови
  5. обух — ОБУ́Х, а, ч. 1. Тупа, важча частина гострого знаряддя (перев. сокири) або зброї, що міститься з протилежного боку від гострої. Не громом праведним, святим Тебе [Нерона] заріжуть, мов собаку, Уб’ють обухом (Шевч., ІІ, 1953, 276); Мусій.. Словник української мови в 11 томах
  6. обух — Обух, -ха м. Обухъ въ топорѣ; обух есть также въ подобныхъ топору инструментахъ. — см. ґельґів, топірець. Шух. І. 175, 289. Мов собаку уб'ють обухом. Шевч. ум. обушок. Словник української мови Грінченка