обхоплювати

ОБХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. обхо́плять; док., кого, що.

1. Хапаючи, тісно обводити навколо кого-, чого-небудь руками (рукою); обіймати.

Обхопила [Дарка] собі коліна одною рукою, а другою помахувала то туди, то сюди (Леся Українка);

Раптом воно [дівчатко] підстрибує і, розвівши руки, обхоплює його за шию (Олесь Досвітній);

Він обхоплює її, притуляється до неї і забуває сказати свої слова (М. Стельмах);

Ось дуб – могутній велетень – розрісся одинцем. Ми втрьох його обхопимо, та кола не зімкнем! (Н. Забіла);

* Образно. Тіло [Соломії] тягне до себе чорна безодня .. Обхоплює холодними руками... (М. Коцюбинський);

// Хапаючи, міцно тримати, стискати що-небудь.

Вона.., як дроворуб, обхопила великими міцними пальцями держално і, занісши кайло над головою, з силою опустила його на землю (Д. Ткач);

Микола обхопив вичовганий до блиску .. важіль (А. Дімаров).

2. кого, що. Оточувати з боків.

Дунаєць обхоплює третій бік Соколиці, найефектніший (І. Нечуй-Левицький);

Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Б. Грінченко);

// Обрамляти кругом, з усіх боків.

Червона широка стрічка на цупкому папері обхоплювала її чорноволосу голову, наче червоний вінок (І. Нечуй-Левицький);

Із-під білого імператорського чільця добувалося сиваве уже волосся, яке рамою обхоплювало виразні риси (Юліан Опільський);

// Щільно прилягати, обтягувати (про одяг).

Оксамитова різнобарвна запаска обхоплювала її стан і на темнім фоні кімнати, проти світла, сліпила очі (Олесь Досвітній);

Витканий матір'ю червоний пояс туго обхоплює її стрункий стан (І. Цюпа);

Спідниця обхопила круглий і низький стан, урізуючись у боки червоною крайкою (Панас Мирний);

// Оточувати противника з флангів.

Вже не тікають від Данила татари, а крилом його обхоплюють! (А. Хижняк).

3. кого, що, перен. Поширюючись, огортати, обволікати з усіх боків (про полум'я, світло, темряву і т. ін.).

Я, бачся, каганець усе ховав під свитку, Та якось теє .. Зирк – горить! І, батечку! Як обхопило – Усе до цурочки згоріло (Л. Глібов);

Темнота обхопила його при вході (І. Франко);

Приємно обхопило його чисте повітря (Г. Хоткевич).

4. кого, що, перен. Поширюватися на дедалі більшому просторі, серед більшої кількості людей.

В одну мить обхопила [чутка] все село (Панас Мирний);

Революція обхоплює військо, в Севастополі зараз іде справжня війна між військом і військом (М. Коцюбинський).

5. що, перен. Осягати, обіймати своїми інтересами; включати у сферу своїх інтересів.

Прозою ширше і більше можна обхопити життя, ніж віршем (Панас Мирний);

Література намагається обхопити ширший круг обсервації (М. Коцюбинський).

6. кого, що, перен. Повністю оволодівати ким-, чим-небудь (про почуття, думки і т. ін.).

Якесь давнє-давнє почування любе знов охоплювало його (Б. Грінченко);

Мотря думала .. про Галю. Тільки не веселі, а смутні думки обхопили материну голову (Панас Мирний);

Прудкі несподівані радощі такеньки усіх [дітей] обхопили, що у голові закрутилося (Марко Вовчок);

Дрімота обхопила його цілого так, що аж мусив чоло морщити, аби задержати розплющені повіки (Л. Мартович).

◇ (1) Обхопи́ти би́стрим о́ком (д) див. охо́плювати;

Охопи́ти (обхопи́ти, осягну́ти і т. ін.) о́ком (по́глядом і т. ін.) див. охо́плювати;

Скі́льки (куди́) о́ко обхо́плює див. о́ко¹;

Скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює і т. ін.) / сягне́ (осягне́, захо́пить і т. ін.) о́ко див. о́ко¹;

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) вогне́м (огне́м) обхопи́ло кого – викликати у кого-небудь відчуття жару.

– До вас гості наїхали! – Які? – питаю, а саму як огнем обхопило (Марко Вовчок).