обхоплювати
ОБХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш, док., перех.
1. Хапаючи, тісно обводити навколо кого-, чого-небудь руками (рукою); обіймати.
Раптом воно [дівчатко] підстрибує і, розвівши руки, обхоплює його за шию (Досв., Вибр., 1959, 235);
Він обхоплює її, притуляється до неї і забуває сказати свої слова (Стельмах, II, 1962, 149);
Обхопила [Дарка] собі коліна одною рукою, а другою помахувала то туди, то сюди (Л. Укр., III, 1952, 739);
Ось дуб — могутній велетень — розрісся одинцем. Ми втрьох його обхопимо, та кола не зімкнем! (Забіла, У.. світ, 1960, 59);
*Образно. Тіло [Соломії] тягне до себе чорна безодня.. Обхоплює холодними руками… (Коцюб., І, 1955, 387);
// Хапаючи, міцно тримати, стискувати що-небудь.
Вона.., як дроворуб, обхопила великими міцними пальцями держално і, занісши кайло над головою, з силою опустила його на землю (Ткач, Плем’я.., 1961, 39);
Микола обхопив вичовганий до блиску.. важіль (Дім., Ідол, 1961, 83).
◊ Обхопи́ти о́ком — оглянути кого-, що-небудь.
Бистрим оком обхопив Замфір страшну картину (Коцюб.. І, 1955, 216);
Скі́льки о́ко обхо́плює (обхо́пить) див. о́ко¹.
2. Обступати, оточувати з боків.
Дунаєць обхоплює третій бік Соколиці, найефектніший (Н.-Лев., II, 1956, 415);
Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Гр., II, 1963, 100);
// Обрамляти кругом, з усіх боків.
Червона широка стрічка на цупкому папері обхоплювала її чорноволосу голову, наче червоний вінок (Н.-Лев., II, 1956, 49);
Із-під білого імператорського чільця добувалося сиваве уже волосся, яке рамою обхоплювало виразні риси (Оп., Іду.., 1958, 241);
// Щільно прилягати, обтягувати (про одяг).
Оксамитова різнобарвна запаска обхоплювала її стан і на темнім фоні кімнати, проти світла, сліпила очі (Досв., Гюлле, 1961, 26);
Витканий матір’ю червоний пояс туго обхоплює її стрункий стан (Цюпа, Назустріч.., 1958, 104);
Спідниця обхопила круглий і низький стан, урізуючись у боки червоною крайкою (Мирний, III, 1954, 179);
// Оточувати противника з флангів.
Вже не тікають від Данила татари, а крилом його обхоплюють! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 401).
3. перен. Поширюючись, огортати, обволікати з усіх боків (про полум’я, світло, темряву і т. ін.).
Я, бачся, каганець усе ховав під свитку, Та якось теє.. Зирк — горить! І, батечку! Як обхопило — Усе до цурочки згоріло (Гл., Вибр., 1951, 33);
Темнота обхопила його при вході (Фр., IV, 1950, 484);
Приємно обхопило його чисте повітря (Хотк., II, 1966, 286).
4. перен. Поширюватися на дедалі більшому просторі, серед більшої кількості людей.
Революція обхоплює військо, в Севастополі зараз іде справжня війна між військом і військом (Коцюб., III, 1956, 283).
5. перен. Осягати, обіймати своїми інтересами; включати у сферу своїх інтересів.
Прозою ширше і більше можна обхопити життя, ніж віршем (Мирний, V, 1955, 377).
6. перен. Повністю оволодівати ким-, чим-небудь (про почуття, думки і т. ін.).
Якесь давнє-давнє почування любе знов охоплювало його (Гр., II, 1963, 56);
Мотря думала.. про Галю. Тільки не веселі, а смутні думки обхопили материну голову (Мирний, І, 1949, 356);
Прудкі несподівані радощі такеньки усіх [дітей] обхопили, що у голові закрутилося (Вовчок, І, 1955, 298);
Дрімота обхопила його цілого так, що аж мусив чоло морщити, аби задержати розплющені повіки (Март., Тв., 1954, 252).
Значення в інших словниках
- обхоплювати — обхо́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обхоплювати — -юю, -юєш, недок., обхопити, -хоплю, -хопиш, док., перех. 1》 Хапаючи, тісно обводити навколо кого-, чого-небудь руками (рукою); обіймати. || Хапаючи, міцно тримати, стискувати що-небудь. Обхопити оком. 2》 Обступати, оточувати з боків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обхоплювати — ОБХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. обхо́плять; док., кого, що. 1. Хапаючи, тісно обводити навколо кого-, чого-небудь руками (рукою); обіймати. Словник української мови у 20 томах
- обхоплювати — скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює, захо́пить і т. ін.) о́ко. На всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію. За садком в бережині слалися зелені луки, блищали плеса мочарів, зеленіла осока та високі очерети, скільки сягало око (І. Фразеологічний словник української мови
- обхоплювати — ОБЛЯГА́ТИ (про одяг, взуття — щільно прилягати до тіла з усіх боків), ОБТЯГУВАТИ, ОБТЯГА́ТИ, ОБХО́ПЛЮВАТИ (ОХО́ПЛЮВАТИ), ОБІЙМА́ТИ, ОБПИНА́ТИ, ОБЛИПА́ТИ, ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ОБХВА́ЧУВАТИ розм.; ОБТИСКА́ТИ, ОБТИ́СКУВАТИ, ОБЖИМА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
- обхоплювати — Обхоплювати, -люю, -єш сов. в. обхопити, -плю, -пиш, гл. Охватывать, охватить. Обхопила його руками. Небо, наче море, землю обхватило. Щог. Сл. 15. Словник української мови Грінченка