обіймати

ОБІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІЙНЯ́ТИ, обійму́, обі́ймеш, док.

1. кого. Обхоплювати кого-небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи ніжність, почуття дружби і т. ін.

І вже обіймає [мати] його й до серця пригортає (Марко Вовчок);

Це була дійсність – Лаврін .. обіймав її і шепотів ласкаві .. слова (О. Донченко);

Він сирота, – хто без мене його привітає? Хто про долю, про недолю, Як я, розпитає? Хто обійме, як я, його? (Т. Шевченко);

// що. Обхоплювати руками чи рукою що-небудь.

Сидячи на землі, .. вона обіймала свої коліна (М. Коцюбинський);

Він обіймає стовбур старої груші, припадає обличчям до шорсткої порепаної кори (Ю. Смолич);

* Образно. Він [плющ] обіймає, Боронить від негоди стіну голу (Леся Українка).

2. кого, що, перен. Поширюючись, огортати, обволікати, охоплювати і т. ін. кого-, що-небудь (про полум'я, світло, темряву і т. ін.).

Плентавсь я тихою ходою берегом річки, не помічаючи навіть, як чорна хмара обіймала крайнебо (М. Коцюбинський);

Кошлата темрява владно сунула з лісової хащі, обіймала чорними рукавами стовбури вікових ялин і сосен (О. Донченко);

// безос.

Клуню вже всю геть обійняло полум'ям (А. Головко).

3. кого, що. Оволодівати ким-, чим-небудь; повністю захоплювати, полонити когось, щось (про почуття, враження і т. ін.).

Нікого й нічого не знаю, і сум, і неспокій мене обіймає (Марко Вовчок);

То він ходив зажурений, то раптом його обіймала злість на неї (Г. Коцюба);

Страх обійняв Женю знову: невже ні від кисню, ні від камфори цьому небораці не полегшає? (Ю. Шовкопляс).

4. кого, що. Мати в своєму складі.

Ця країна [Нідерланди], яка обіймала сучасну Бельгію, частину північної Франції, Люксембург і Голландію, була густо заселена (з навч. літ.);

Знову серед козаків пішли чутки, що буде складатися реєстр. Хто оповідав, що число реєстровців обійматиме шістдесят тисяч.., а хто твердив, що всього двадцять тисяч (Н. Рибак);

// Включати у сферу своєї уваги, діяльності, в коло своїх інтересів і т. ін.

Культура української мови обіймає дуже великий комплекс питань, що потребують дослідження і теоретичного висвітлення та обґрунтування (із журн.);

// Сприймати повністю зміст, суть чого-небудь; розуміти, усвідомлювати.

Де вже бездольцям тим відрізняти: Ворог ти клятий чи друг... Треба б поперед нам обійняти Ціну народних послуг! (П. Грабовський);

А в хлопчини серце невситиме, Повен розум чистої жаги, Все ж то хоче знати, обійняти... (М. Рильський).

5. кого, що. Тісно облягати, огортати (про одяг).

Тонка бомбакова сорочка щільно обіймала її молоде тіло (М. Коцюбинський);

// Оточувати, огинати.

Обіймає та Яйла берег південний кримський, не пускає на його холодів та вітрів із півночі (Остап Вишня);

Фруктовий садок обіймав палац з півночі (Ю. Смолич);

* Образно. З лівого боку від моря знову заревли ворожі гармати, і той нестерпний гуркіт покотився по всій лінії фронту, обіймаючи вогненною підковою гірські підступи до Севастополя (В. Кучер).

6. що. Посідати, займати (посаду і т. ін.).

Керівні посади теж майже скрізь обіймає вона – молодь (Яків Баш);

Павло закінчив сільськогосподарський інститут, працював .. в облвиконкомі, де обіймав не малу посаду (Ю. Мушкетик).

Дістава́ти (бра́ти, оде́ржувати, обійма́ти і т. ін.) / діста́ти (взя́ти, оде́ржати, обійня́ти і т. ін.) в спа́дщину (в спа́док, рідко в посіда́ння) див. дістава́ти.

◇ (1) Обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.) кого, рідше що, перев. яким (якими).:

а) оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось, виявляючи почуття симпатії, любові, ніжності і т. ін.

І кожного [бійця] обіймає [Воронцов] теплим поглядом, і кожним гордиться (О. Гончар);

Прокіп обіймав оком Гафійку (М. Коцюбинський);

Тепер, коли йому, хай навіть жартома, було заборонено дивитись на неї [Марію], він просто обняв її поглядом (Ю. Бедзик);

І обняла щасливим оком сіру фігурку сина (М. Коцюбинський);

б) оглядаючи або згадуючи щось, одночасно бачити його на широкому просторі.

Ліна й зараз звідси, зі степу, мовби обіймає поглядом всю ту недавню подорож, де все повите чарами (О. Гончар).