1. Фразеологічний словник української мови

обіймати

обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.) кого, рідше що, перев. яким (якими). 1. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось, виявляючи почуття симпатії, любові, ніжності і т. ін. І кожного (бійця) обіймає (Воронцов) теплим поглядом, і кожним гордиться (О. Гончар); Прокіп обіймав оком Гафійку (М. Коцюбинський); Тепер, коли йому, хай навіть жартома, було заборонено дивитись на неї (Марію), він просто обняв її поглядом (Ю. Бедзик); І обняла щасливим оком сіру фігурку сина (М. Коцюбинський). 2. Оглядаючи або згадуючи щось, одночасно бачити його на широкому просторі. Ліна й зараз звідси, зі степу, мовби обіймає поглядом всю ту недавню подорож, де все повите чарами (О. Гончар).

о́страх бере́ (обійма́є, охо́плює і т. ін.) / узя́в (обійня́в, охопи́в і т. ін.) кого. Стає неспокійно, страшно і т. ін. комусь. — Поки Сомко був Сомком, я ставав на його (на нього) сміливо, а тепер мене якийсь острах бере… (П. Куліш); Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Б. Грінченко); (Харько:) Сумно в хаті .. Острах обійняв мене, і я швидш (швидше) з хати драла (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обіймати — (ніжно охоплювати руками когось) обнімати, обгортати, пригортати. Словник синонімів Полюги
  2. обіймати — обійма́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. обіймати — (руками) обвивати, обхоплювати, пригортати, притискати до серця, стискати в обіймах; (полум 'ям) охоплювати, поймати, огортати; (- чуття) брати, ОВОЛОДІВАТИ, захоплювати, окривати, полонити; (розумом) ОСЯГАТИ; (- одяг) обтягати; (горами) оточувати, огинати; (посаду) посідати, займати. Словник синонімів Караванського
  4. обіймати — Обійняти, обнімати, обповивати, пригортати Фразеологічні синоніми: брати в обійми; виснути на шиї; обнімати за стан; обнімати за плечі; хапати в обійми; обповивати руками Словник синонімів Вусика
  5. обіймати — -аю, -аєш, недок., обійняти, обійму, обіймеш, док., перех. і без додатка. 1》 Обхоплювати кого-небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи ніжність, почуття дружби і т. ін. || Обхоплювати руками чи рукою що-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обіймати — ОБІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІЙНЯ́ТИ, обійму́, обі́ймеш, док. 1. кого. Обхоплювати кого-небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи ніжність, почуття дружби і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  7. обіймати — МІСТИ́ТИ (мати в собі, в своєму складі), ВКЛЮЧА́ТИ, ОБІЙМА́ТИ (ОБНІМА́ТИ), ОХО́ПЛЮВАТИ, ХОВА́ТИ (щось зовні непомітне). — Док.: вмісти́ти (умісти́ти), включи́ти, обійня́ти, обня́ти, охопи́ти. Тут була хороша руда, яка містила в собі багато заліза (Д. Словник синонімів української мови
  8. обіймати — Обійма́ти, -ма́ю, -ма́єш; обійня́ти і обня́ти, обі́йму́ (і обніму́), обі́ймеш (і обні́меш); обійня́в і обня́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. обіймати — ОБІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІЙНЯ́ТИ, обійму́, обі́ймеш, док., перех. і без додатка. 1. Обхоплювати кого-небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи ніжність, почуття дружби і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  10. обіймати — Обійма́ти, -ма́ю, -єш сов. в. обня́ти, -німу, -меш, гл. 1) Обнимать, обнять, обхватывать, обхватить. Обніміте ж, брати мої, найменшого брата. Шевч. Одну ручку в головоньку, а другою обіймала. Лукаш. 238. 2) Охватывать, охватить. Страх 2 обняв його. Єв. Словник української мови Грінченка